Передісторія та перші роки існування школи №3-колегіуму (тоді - просто школи №3) відзначаються частою зміною місця розташування та керівництва закладу. То були буремні роки.
У 1935 році при Смілянській середній транспортній школі №57 були відкриті паралельні класи з російською мовою викладання.
Згодом ці класи були виділені в окрему школу №9 з російською мовою викладання. Тоді в школі працювало 22 вчителі, навчалось 128 учнів, було 6 кабінетів.
У 1937 році у центрі міста піднялось нове приміщення школи №3. 320 учнів вперше переступили її поріг і сіли за парти. Першим директором школи був Пундик.
У 1938 році директором школи було призначено Шульженка. З того часу школа стає однією з провідних у місті.

У 1939 році директором школи було призначено Махаринця М.М.
З 1939/40 навчального року єврейська школа №3 перейшла на російську мову викладання. Директором школи був Скал С.Й.
У роки німецької окупації шкіл з російською мовою викладання у м.Сміла не було.
Під час окупації міста фашисти розмістили у приміщенні школи конюшню. Безжалісна війна залишила на її стінах сліди від куль і осколків. Та на святому місці (раніше тут була православна Преображенська церква) школа вистояла.
Після звільнення Сміли у січні 1944 року від німецьких загарбників у ній розмістився госпіталь. Пізніше знову відродилася школа з російською мовою викладання. Всі з ентузіазмом відновлювали школу. І вона оживала з кожним днем. З лютого 1944 року організовувала школу №3 Хохрякова Т.А.

З 1-го вересня 1944 року директором школи був Алексєєв, а потім Косолапова В.А. Містилася школа №3 по вул. Сталіна (нині вул. Свердлова) поруч з клубом РПЗ.
З 1 вересня 1945 року школа № 3 переведена у приміщення по вул. Сталіна №35, маючи у своєму складі 21 клас.

Школа №3

На 1945 рік директором школи був Бондаренко Т.М., пізніше було призначено Кривенко М.М.

Жарко І.Т.З 1948 по 1961 рр. педколектив школи очолював Жарко І.Т.

Жарко Іван Тихонович народився 27 вересня 1915 року в селі Михайлівка Кам’янського району Черкаської області, в родині селянина. Після закінчення середньої школи вступив до Черкаського педагогічного інституту, де отримав спеціальність учителя математики, деякий час працював у Звенигородці. У 1939 році був призваний до лав Радянської армії для проходження строкової служби. Та у зв’язку із початком Фінської, а потім і Великої Вітчизняної війни служба юнака затягнулась. Починав Іван Тихонович війну в Заполяр’ї сержантом, а закінчив її замісником начальника штабу артилерійської бригади у званні майора. За хоробрість та відвагу нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни, Червоного Прапору, багатьма медалями.
Після звільнення із рядів армії у 1947 році Іван Тихонович працював на посаді заступника, а потім і директора Смілянської середньої школи №3. У 1961 році був призначений на посаду завідувача міського відділу освіти, на якій пропрацював до 1973 року. Змінила його на цій посаді Рибчинська Майя Григорівна. До виходу на пенсію у 1975 році Іван Тихонович був директором середньої школи №2. За багаторічну сумлінну працю він був нагороджений «Орденом Леніна», медалями, грамотами.
Іван Тихонович був активним громадянином рідного міста, протягом багатьох років був депутатом міської ради, головою Товариства «Знання». Після виходу на пенсію він продовжував активну громадську діяльність, тісно співпрацював із Товариством ветеранів Сміли.
Івана Тихоновича Жарко не стало 21 квітня 1991 року. Та світла пам’ять про нього залишилась у серцях всіх людей, які знали та цінували цю людину.

З 1961 по 1964 рр. педколектив школи №3 очолював Мачулка А.І., з 1964 по 1965 рр. – Цегольник О.А., з 1965 по 1967 рр. – Косенко В.О.

З 1967 по 1980 рр. школу №3 очолював Бурлака М.В.

Бурлака Микола Васильович народився 16 березня 1920 року в м.Одеса.

Бурлак Н.В.Закінчив Одеський педінститут (філологічний факультет), Київський педінститут (історичний факультет) та вищу партійну школу в м.Дніпропетровську. В роки Великої Вітчизняної війни служив у рядах Радянської Армії політруком, мав поранення, за станом здоров’я демобілізувався. З 1950 по 1952 рр. працював першим секретарем Смілянського райкому комсомолу, з 1952 по 1964 рр. – секретарем райкому партії в р/ц Володарка, Київської області. У 1965 р. переїхав у с.Білозір’я, на Черкащину де став працювати директором школи, а з 1967 по 1980 рр. - директором школи №3. У 1980 році пішов на заслужений відпочинок. Персональний пенсіонер України. Помер 22 червня 1983 року. Був нагороджений медаллю «За Перемогу у Великій Вітчизняній війні 1941-45 рр.». Відмінник освіти УРСР.

Шевель А.С.З 1980 по 1989 рр. директором школи працювала Шевель А.С.

Шевель Антоніна Степанівна народилася 5 липня 1939 року. У 1967 році закінчила Черкаський педагогічний інститут, філологічний факультет. У період Великої Вітчизняної війни перебувала у Казахстані. Працювала у школі №12 вчителем початкових класів, у школі №5 – заступником директора, а з 1980 по 1989 рр. – директор загальноосвітньої школи №3.

Шульга О.Д.З 1989 по 1996 рр. та у 2005-2007 рр. директором школи №3 працював Шульга О.Д.

Шульга Олексій Дем’янович народився 29 січня 1944 року, с.Жовнино Чорнобаївського району Черкаської області. Розпочав свою трудову діяльність у 1969 році після закінчення Корсунь-Шевченківського педагогічного училища вчителем трудового навчання Смілянської середньої школи №1 та восьмирічної школи №4, де працював до 1978 року. З 1969 по 1974 рр. навчався заочно в Черкаському педагогічному інституті. З 1978 по 1989 рр. – інспектор трудового навчання, виховання та профорієнтації учнів Смілянського міськвиконкому. З 1989 по 1996 рр. - директор Смілянської середньої школи №3, а з 1996 року – завідуючий відділом освіти Смілянського міськвиконкому. 3 2004 року працює в навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3-колегіум». У 2005-2007 рр. вдруге очолював педколектив школи. Під час його керівництва школа №3 стала лабораторією прогресивного педагогічного досвіду, тут постійно проводяться обласні семінари, досвід вчителів вивчається міським методичним кабінетом. Нагороджений значком „Відмінник народної освіти”, нагрудним знаком «Василь Сухомлинський», Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України.

Шульга З.І.У 1996-2005 роках школу №3 очолювала Шульга З.І.

Шульга Зоя Іванівна народилася 13 січня 1950 року в с.Хмільна, Канівського району, Черкаської області. З 1965 по 1969 рр. навчалася у Корсунь-Шевченківському педучилищі, з 1970 по 1975 рр. – у Черкаському педагогічному інституті на філологічному факультеті. До 1977 року працювала вчителем початкових класів, з 15 серпня 1977 року – директор середньої школи №13, з листопада 1977 по вересень 1991 року на партійній роботі – інструктор, зав.відділом Смілянського міському партії. З вересня 1991 по даний час на педагогічній роботі: заступник директора школи №7, соціолог школи №3. У 1996-2003 роках була директором середньої школи №3. Завдяки зусиллям Зої Іванівни у 2003 році школу №3 реформовано у заклад нового типу: навчально-виховний комплекс „Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3-колегіум”, що потребувало організації роботи через інновації.Нагороджена значком „Відмінник народної освіти”, Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України.

Карло Т.А.У 2007 році педколектив школи очолила Карло Т.А.

Карло Тетяна Анатолівна народилася 6 серпня 1966 року в м.Сміла Черкаської області. Після закінчення Черкаського педагогічного інституту Тетяна Анатоліївна розпочала свою діяльність учителем математики у 1998 році. З 2001 року працювала заступником директора з навчально-виховної роботи у спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 5. З 2006 року бере активну участь по впровадженню зовнішнього незалежного оцінювання знань учнів: була відповідальним за пункт тестування семи шкіл міста. З 2007 року – директор НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3-колегіум». За час роботи проявила себе методично грамотним, творчим педагогом. Організовує впровадження інноваційних технологій навчання, ефективних методів, форм і прийомів педагогічної техніки, передового педагогічного досвіду. У 2004 році стала переможцем міського етапу конкурсу “Вчитель року” та посіла ІІ місце в обласному етапі Всеукраїнського конкурсу “Вчитель року-2004” в номінації “Заступник директора”. Під її керівництвом у школі зміцнено матеріальну базу школи: поремонтовано будівлю школи, створено методичний кабінет, обладнано учительську, кабінет інформатики відповідно до сучасних вимог.

Знаменита школа своїми досвідченими вчителями, що піднімали в минулому її престиж та авторитет: Єрухін П.С., Соломахо В.П., Січова Т.О., Петренко Г.Я., Тусьміна В.С., Манько І.П., Набутовський І.Ю., Дедерко З.Г., Карпань Л.М., Бердецька Ю.Ф., Мосенко Ю.К., Орановська К.І., Григор’євих В.В., Колісник Г.М., Карасенко А.Ф., Веневцева Н.І., Корчик Г.С., Гаєнко Т.І., Ігін Г.П., Ніколенко В.І., Зеленська О.Д., Курчашова Л.П., Антоневич К.Р., Покотиленко Ю.В., Головченко О.Є. та інші. Декого з них вже немає серед нас. Та пам’ять і добре слово завжди залишаться у випускників школи.

В наші дні їх справу продовжують їхні наступники, вчителі, що заслужили подяку дітей та їх батьків та мають досягнення як майстри своєї справи на рівні міста та області – лауреати та переможці конкурсу „Вчитель року”, „Класний керівник року”, „Панорама творчих уроків”, чий досвід вивчається на рівні міста та області: Ткач В.М., Шевченко Ж.В., Іщенко Г.В., Миронюк Т.Л. та інші.

З осені 2005 року з колегіантами співпрацює кандидат філологічних наук, доцент Любов Миколаївна Дяченко-Лисенко. Ця дослідниця проводить науковий експеримент у навчальних закладах освіти м. Сміли та Смілянщини, суть котрого полягає в тому, що учні, які пишуть наукові роботи, беруть участь як у конкурсах-захистах Малої академії наук, так і в студентських наукових конференціях і конкурсах студентських наукових проектів. На базі школи-колегіуму створено Міжнародний центр незалежних наукових і мовних експертиз «Знак».

За свою історію школа випустила цілу плеяду вихованців, які стали не тільки її гордістю, а і міста, навіть, країни. Ось деякі з них: В.Г.Яновський – генеральний директор корпорації „Ігросервіс”, Б.В.Сіленков – голова обласної держадміністрації Херсонської області, О.І.Кожанов – почесний член Новосибірської академії наук Далекосхідного регіону, професор математики, Л.М.Дяченко-Лисенко - доцент, докторант, В.О.Романенко – заступник Міністра з надзвичайних ситуацій, О.М Федоров – начальник управління внутрішніх справ, В.Й.Козловський – головний лікар райлікарні, М.В.Тимошенко – головний лікар СЕС, О.О.Дзевульська – директор гімназії, С.А.Гніда – директор ліцею, О.О.Новіков – заступник начальника управління соціального захисту та багато інших.

Школа сьогодні


Як відомо, історію школи творять не стіни, а люди – учителі й учні. Скільки їх пройшло через світлі класи! Сотні, тисячі. Та частка кожного залишилася в рідних стінах.

А разом ці часточки несуть затишок, тепло і впевненість сучасним та майбутнім поколінням.

Немає майбутнього без минулого.

Кiлькiсть переглядiв: 354

Коментарi

  • Чебурашка и кроко

    2015-09-13 15:37:12

    Зоя Ивановна никого не бьет, не надо расказівать. Она моя учительница, и я считаю, что она отличній педагог....

  • ет я

    2015-09-13 15:34:40

    Так, Зоя Іванівна прекрасний вчитель, погоджуюсь....

  • просто человек

    2015-09-13 15:14:48

    Зоя Іванівна хороша людина, і не треба на неї гнати!.........

  • МИ ХАХАХА

    2015-03-11 18:11:51

    Зоя Ивановна, будучи еще учителем в 4 школе, она их просто избивала, ставила на колени перед всем классом, обзывала......она мне спину поцарапала неделю назад ей повезло что я не пошел в псих болницу я ейо не навижу дура дура ище раз дура...

  • МИ ХАХАХА

    2015-03-11 18:08:38

    Зоя Ивановна, будучи еще учителем в 4 школе, она их просто избивала, ставила на колени перед всем классом, обзывала......

  • ваша коллега

    2012-10-09 17:05:16

    Да, впечатляет, особенно два предпоследних директора из семейки Шульги, видно в городе Смеле нет преподавателей достойных этой должности. Очень давно работала в этой школе, знаю как эта семейка шла буквально по трупам к этим должностям в ГОРОНО, в Гор. совете, знаю, что и сейчас у них в Смеле все подкуплены. На самом деле это очень бездарные в плане педагогики, но очень борзые и наглые люди, для которых в этой жизни нет ничего святого. Знаю не по наслышке, как издевалась над учениками Зоя Ивановна, будучи еще учителем в 4 школе, она их просто избивала, ставила на колени перед всем классом, обзывала...